Війна позбавляє наших дітей тепла, світла та дому, але не здатна забрати їхні мрії.

Разом ми можемо стати тією підтримкою, яка допоможе цим мріям здійснитися.

Мене звати Заводько Дмитро, я вчусь в 11 класі онлайн зі своєю школою з Бердянська.
Хоч там і були профорієнтаційні класні години, але там все одно не було такого аналізу та допомоги від інших як на Дженерейшн. Через це мені неможливо було вирішити своє майбутнє, але раптом я знайшов для себе цей проєкт. Спочатку мене лякало те, що тут буде не цікаво та інформація буде така сама як і на класних годинах, але такого не сталося. Ми всі вже стали дружньою командою і кожен знайшов собі друзів. Важко було на перших темах, тому що я був дуже замкнутим через навчання та сидіння вдома, і я не мав можливості назвати свої навички та інтереси. Я їх просто не мав, тому що в мене в думках були тільки ігри. Через цей проєкт в мене зʼявляється більше мотивації пізнавати нове та пробувати те, чого раніше не пробував. Дженерейшн дає мені багато можливостей та мрій на майбутнє.

Наразі моя короткострокова ціль -це подолати мою лінь, тому що тільки вона мені заважає мені досягати  успіхів.  Вже я маю декілька професій на вибір, і до кінця лютого я впевнений у тому, що я точно побудую свої карʼєрні сходинки разом з тренером та командою. Дуже радий, що цей проєкт націлений не тільки на роботу, але й на наш настрій. Тренер та координаторка радують нас подарунками, наклейками та смачними булочками :). Ця атмосфера дуже приваблює мене, тому я пройду цей шлях і не покину цей проєкт.

Моя велика мрія- це повернутись в своє рідне місто, хочаб на один день, і побачити своїх бабусь та дідусів. 
Та мати змогу забезпечити комфортне майбутнє не тільки собі, а й всій моїй сімʼї, вони заслуговують цього.

Привіт, мене звати Злата, я з Харкова.
Я маю статус ВПО та мій тато військовий

Моє хобі це спорт та трошки  шити, мені це подобається хоч і роблю не часто. До проекту G+ я думала бути адвокатом, але дуже сильно вагалась, бо знала, що є й інші професії, які мені можуть підійти.
Щодо участі в проєкті мене бентежило тільки те, що проєкт може бути нудним як і всі інші профорієнтаційні курси. Але це виявилось зовсім не так, і я дуже радію, що прийняла правильне рішення.
Всі теми з G+ мені даються доволі легко та зрозуміло, після Ярмарки професій я зрозуміла остаточно, що буду адвокатом та зробила для себе план як я цього досягну. Також проект мені поміг і зрозуміти себе бо я недооцінювала себе а тепер знаю, що мені краще  підходить і де мені бути. З мене до речі виходить класний лідер. Атмосфера на заняттях дуже комфортна, ми можемо висловлювати власну думку не боячись осуду бо нам тільки допоможуть, ми всі спілкуємось сміємось та навіть знімаємо тік токи. Я знайшла собі класних друзів з якими спілкуюсь навіть поза проектом. Найбільше мені подобається у проєкті атмосфера занять, кава брейк)) та те що це дійсно крутий проєкт там де ми дізнаємось нове і пробуємо на практиці, та друзі з якими дуже весело.

Мої цінності – щаслива та дружня родина, багато подорожей. незалежність та таке життя щоб не дивитись на цінники в магазинах🥲. В кар’єрі – автономність, гнучкість, вільний час, повага, досвід, задоволення.   
Насправді, моя найбільша мрія – повернутись додому, щоб закінчилась війна і тато був вдома. А в кар’єрі зробити так щоб я хоч якимсь чином допомагала людям, зробити свою юридичну компанію і бути успішним та поважним адвокатом.

Привіт, я- Кіра, мені 14 років.
Під час війни ми виїхала зі свого рідного міста-Миколаєва.

Перед тим, як я пішла на проєкт Generation+, я не мала точної відповіді на питання, яке мене завжди тривожило: «ким я буду в майбутньому?». Мене завжди лякало те, що я прийму неправильне рішення або дуже скоро мені набридне ця робота, і я захочу чогось іншого, але в мене не буде можливості. Але моєю карʼєрною мрією було стати спеціалістом в ІТ сфері. Ця професія містить в собі багато плюсів, вона розвивається тому я хотіла б працювати та розриватись у ній.

Тому, коли я знайшла реєстрацію на цей проєкт, я зрозуміла, що це мій шанс дізнатись більше про професії та як зробити правильний вибір. Зараз, завдяки цьому проєкту я дізналась багато чого нового, що допомогло мені прийняти рішення на рахунок своєї майбутньої карʼєри. Сама атмосфера на заняттях позитивна, дружня, оптимістична. Ми підтримуємо один одного, не засуджуємо та допомагаємо за потреби. Тренер завжди пояснить тему, яку ми могли не зрозуміти, щоб надалі могли активно використовувати свої знання та навички. На цьому проєкті я знайшла нових друзів, з якими ми активно підтримуємо стосунки. Цей курс допомагає мені краще зрозуміти саму себе, я багато задумуюсь над тим, що мені подобається, а що не дуже, про своє оточення  та що мене захоплює. Найбільше на проєкті мені подобається мій розвиток, те, що я більше дізнаюсь про світ професій і як ми можемо дійти до своєї цілі та те, що я знайшла нових друзів, які завжди готові мене підтримати.

Я мрію політати на літаку та відвідати іншу країну, щоб я могла дізнатись більше всього про світ.

Мене звати Марія, мені 14 років. Я навчаюся в ліцеї в Покровську Донецької області.

Танці частина мого життя з дитинства, зараз я займаюся джаз-фанком, це моє місце сили. У школі мене цікавить психологія, правознавство, українська мова та історія.Через обставини моє навчання відбувається дистанційно, і саме брак живого спілкування став поштовхом до пошуку чогось більшого і розуміння себе.

У восьмому класі я вперше серйозно задумалась про майбутнє. Я не розуміла, у якій сфері зможу реалізуватися, і дуже боялася не знайти своє місце. Хотілося не просто «престижної» професії, а вибрати справу, з якою я зможу робити світ кращим.

Generation+ став для мене місцем, де так багато живого спілкування і прийняття. Тут я відчула, що таке команда, жива, дружня атмосфера та підтримку тренерів, які завжди поруч. Проєкт допоміг мені краще зрозуміти себе й свої інтереси. Я зрозуміла, що мені важливо працювати з людьми, виступати, пояснювати складне простими словами, допомагати знаходити порозуміння. Мене приваблюють професії акторки, психологині та юристки. У майбутньому я бачу себе сильною, впевненою жінкою-лідеркою, для якої важливі свобода, розвиток, спокій і щастя.

Generation+ навчив мене довіряти собі, не боятися висловлювати власну думку й іти до мети навіть тоді, коли страшно. Для мене це не просто проєкт – місце, де я можу бути собою, де з’являється віра в себе й відчуття, що я не одна.

І попри все найбільше, я мрію щоб повернувся мій тато з війни

Мене звати Валерія, мені 13 років, я з міста Херсон.

Я займаюся повітряною гімнастикою. Я люблю відкривати нове, пробувати різні напрямки й поступово краще розуміти, що мені справді близьке.

Саме тому я вирішила долучитися до Generation+ 💙- щоб знайти себе, поспілкуватися з цікавими людьми та надихнутися. У проєкті я відчуваю велику підтримку й дружню атмосферу, де комфортно бути собою. Generation+ допомагає мені розвиватися, ставити запитання й не боятися шукати свій шлях.

Для мене важливі розвиток, свобода, підтримка та щирість. Найбільше в Generation+ мені подобається тепла атмосфера та люди, з якими легко і приємно спілкуватися.

Я мрію, щоб закінчилася війна, і я поїхала в місто, де народилася.

Мене звати Катерина, мені 16 років. Я з багатодітної сім’ї.
Я навчаюся у ліцеї № 22 Івано-Франківської міської ради. Як і багато мої друзів, я довго не розуміла, ким хочу бути в майбутньому.  Я часто сумнівалася в собі й боялася зробити неправильний вибір.

Саме в цей період у моєму житті з’явився проєкт Generation+. Я прийшла сюди з великою кількістю запитань, а знайшла підтримку, прийняття й людей, які розуміють без пояснень. За час участі в проєкті я познайомилася з неймовірними, відкритими щирими та дітьми, які задають собі такі ж питання як я, я зрозуміла, що не сама. Тут панує тепла й безпечна атмосфера, де можна бути собою, помилятися, шукати та не боятися осуду.

Generation+ допоміг мені краще пізнати себе, свої сильні сторони та зрозуміти, що мені справді цікаво. Мені подобається працювати з людьми, висловлювати думки через слова й творчість, досліджувати соціальні теми та розвиток особистості.

Ми тільки вчимося будувати плани, і я вже знаю, яким предметам потрібно приділити більше уваги, щоб вступити на ту професію, яку я обираю для себе . Для мене важливі свобода вибору, розвиток, щирість і підтримка.
Generation+ став для мене місцем росту, де я навчилася слухати себе й не боятися власного шляху.

Я мрію займатися справою, яка  дозволятиме мені допомагати іншим, постійно розвиватися і змінювати світ на краще, де не буде війни.

Мене звати Дар’я, мені 15 років. Я- внутрішньо переміщена особа з Харкова, зараз живу та навчаюся в Івано-Франківську. Я перебуваю у важливому для себе періоді, пошуку власного шляху, розуміння того, ким хочу бути.

Участь у проєкті Generation+ мене дуже сильно здивувала, тут я отримую значно більшим, ніж очікувала. Спочатку я хотіла отримати загальне уявлення про професії та кар’єрні можливості, але в процесі зрозуміла себе значно глибше. Через завдання, розмови, зустрічі та рефлексію я почала помічати, що мене насправді захоплює й надихає.

Саме під час проєкту я усвідомила, що хочу розвиватися у напрямку мов і культур. Для мене мови – це не просто слова й правила, а спосіб пізнавати людей, країни, історії та будувати мости між культурами. Я люблю подорожувати, і мрію відкривати світ з різних сторін і хочу, щоб те, що мені подобається, стало справою мого життя.

Також я зрозуміла, що в майбутньому хочу працювати з дітьми: передавати їм любов до навчання, допомагати відкривати світ ширше та вірити у власні можливості. За час участі в Generation+ я стала впевненішою у своєму майбутньому, мої цілі стали чіткішими, а страх помилок значно зменшився. Я усвідомила, що помилки — це частина росту, а не причина зупинятися.

Для мене дуже цінно було відчути підтримку й віру в підлітків, можливість бути в просторі, де мрії мають значення. Зараз я знаю, що маю право шукати, пробувати й будувати свій шлях у власному темпі. Моє майбутнє для мене, це вже  не щось далеке й абстрактне, а реальний шлях, який уже почався.

Привіт, я Єва, ВПО, я з Токмака, Запорізької області, зараз ми переїхали у Хмельницький.

До G+ я довго вагалась щодо професії та сфери у якій буду будувати своє майбутнє. Вибір був між вебдизайном, медециною і хореографією. Я насправді не мала дуже великих очікувано на початку, але ще під вас знайомства зрозуміла що це буде класно, і не помилалась.

Наші тренери підтримують нас, пояснюсть коли ми щось не розуміємо, мене оточують дууууже класні люди, кожен з яких має свою мету! Під час проєкту я дізналася мої сильні і слабкі сторони, наприклад, тепер я розумію, що фріланс мені не підходить, оскільки я роблю все в останній строк, але схильна до більш точних наук.

Моєю мрією завжди було допомагати людям, тому я вирішила що хочу стати лікарем реабілітологом і  працювати з людьми.Я  щиро вдячна проєкту за все 🩷

Мене звати Максим, мені 15 років, я вчусь у школі № 272, у 9-му класі. Мій тато загинув на війні.

Коли я перейшов до 9-го класу, я почав задумуватися: що робити далі?Що я хочу? Ким хочу бути? Мене лякало те, що я не знаю, куди мені йти після школи.І тут я дізнався про проєкт «Дженерейшн+» і вирішив спробувати.Я не пожалів, що потрапив сюди.

У проєкті мені вдалося знайти дуже багато друзів та однодумців, я зі всіма спілкуюсь. Атмосфера дуже дружня та весела: усі підтримують один одного та радіють успіхам разом.Я почав краще себе розуміти: що я хочу спробувати, а що мене взагалі не важливе.Я займаюся футболом та гітарою, також люблю грати в баскетбол.

Мені подобається ходити на проєкт він допомагає мені дізнаватися щось нове та розслабитися. Я мрію досягти великих успіхів і стати відомим.Люди в проєкті надали мені велику підтримку у зв’язку з тим, що мій тато загинув на війні влітку цього року, і мені її дуже не вистачає, друзі з проєкту допомагають мені відволікатися.

Я зрозумів свої цінності, в моєму житті найголовніше -це людяність, доброта, повага й гідність.В особистому житті я ставлю собі за ціль стати відомим і зробити так, щоб тато десь із хмар міг мною пишатися.

У нашому колективі на проєкті найбільше мені подобається підтримка один одного та дуже дружня атмосфера. І ще подобається те, що тут горять справжнім бажанням нас навчити.

Тому я дуже вдячний команді «Дженерейшн+».

Мене звати Ілля Бачурний, мені 14 років, проживаю в Чернігівській області, навчаюся у Білеківському ліцеї.
Я давно мріяв визначитися з своєю професією, з сьомого класу, зацікавився ІТ, але сумнівався, чи правильну сферу я вибрав для розвитку, тому й вирішив приєднатися до  проекту Generation+. Серед моїх одногрупників я знайшов багато своїх однодумців, а також декілька друзів, ми знайшли з ними спільну мову, майже одразу як розпочався проект, через декілька занять ми вже намагалися зробити так, щоб при кожному груповому занятті ми були в одній групі, але звісно це не завжди виходило, все ж тут багато  однодумців, з якими можна поспілкуватися на класні теми. Під час занять в кабінеті панує дуже крута атмосфера. Заняття  нам проводить  дуже класний тренер Вікторія, вона завжди підтримає, пояснить не зрозумілі аспекти, завжди вислухає в скрутну хвилину, її тренінги завжди цікаві через те що вона використовує нестандартний підхід, і заохочує нас брати участь у різних активностях, які допомагають нашому загальному розвитку.

На цьому проекті я дізнався багато нової інформації про ту сферу якою зацікавився. На даний момент на проекті ми досліджуємо всі сфери роботи, а також поглиблюємо вивчення саме цікавої кожному особисто сфери, в моєму випадку ІТ.

Після закінчення проекту я мрію вступити в омріяний університет, це стає можливим, завдяки тому, що на проекті ми вже досліджували кращі університети Києва, та їх факультети, ці дослідження ще раз підтвердили що сфера ІТ дуже затребувана саме в наш час. Найбільше в цьому проекті мені подобається взаємопідтримка, яку надає не лише тренер, але й всередині нашої групи вона також вже сформувалась. Я ставлю собі цілі стати спеціалістом в сфері ІТ, цей проект допоміг мені багато в чому, і надіюсь до закінчення проекту я остаточно вирішу в яку галузь цієї сфери я піду навчатися далі.
Напевно моєю основною цінністю в особистому житті, стосовно розвитку є комфортний розвиток, на проекті Generation+ є всі необхідні елементи для комфортного навчання, та саморозвитку.

Я мрію, реалізувати себе, як хороший фахівець та хороша людина.
Дякую G+.

Мене звати Настя, мені 16, я з Києва.
Мій тато служить в ЗСУ.
Навчаюся в 10 класі в ліцеї №315. Про проєкт дізналася з групи «Азову», дуже зацікавив. Я захотіла взяти участь, щоб отримати нові знання та навички для правильного вибору професії, а також познайомитися з класними людьми, покращити комунікативні навички. На проєкті мені вдалося знайти друзів, з якими цікаво спілкуватися й обмінюватися думками. Атмосфера занять приємна, завдяки нашій менторці Ясі. Проєкт допомагає мені краще зрозуміти себе. Я маю різні хобі : фотографування, подорожі, готування, складання лего, пазлів, вивчення мов, читання. Мрію обрати професію, яка буде мені приносити задоволення та гроші на здійснення моїх мрій.

Я хотіла брати участь у програмі, щоб отримати нові знання та навички для правильного вибору професії, а також познайомитися з класними людьми, покращити комунікативні навички. На проєкті мені вдалося знайти друзів, з якими цікаво спілкуватися й обмінюватися думками. Атмосфера занять приємна, завдяки нашій менторці Ясі. Проєкт допомагає мені краще зрозуміти себе. Я маю різні хобі : фотографування, готування, складання лего, пазлів, вивчення мов, читання.

Мрію обрати професію, яка буде мені приносити задоволення та гроші на здійснення моїх мрій та мати змогу реалізовувати мрії рідних.
А ще, щоб тато був з нами.

Мене звати Мороз Ярослав, мені 16 років і живу вже 3.5 роки в Бучі, хоча до війни і на її початку жив у рідному м. Нікополь. Я навчався і навчаюсь добре, інформатика та математика – май лав, закінчив 9 класів на відмінно і зараз йду на медаль (хоча я не бачу від неї користі). Я взагалі хотів поступити хоч кудись, щоб просто мати роботу потім, а у вільний час віддаватися програмуванню іграм, але коли я подавав документи на якийсь технікум залізнодорожника в Києві (так як мені було всеодно ким працювати, пішов туди по дууууууже старій мрії вести потяг), але я радий, що так і не вступив.
 Я раніше просто хотів створювати свої ігри та вести ютуб канал по іншим. До війни я багато чим займався. Я ходив на робототехніки (одна де збирання роботів із лего, і програмування них. І друга, де більш серйозна, з платами та реальними датчиками), на вокал (який тоді всім серцем ненавидів, бо заставляли ходити, а я не хотів), рік +- на гітару (але вчитель задовбував тим, щоб я перейшов на баян, до поки не сказав “або баян або вали”, і я пішов), якимось дивом на МАЛЮВАННЯ рік (я у батьків запитав, я колись ходив малювати і гарно малював, хоча взагалі нічого не пам’ятаю і малюю погано) і на кружок де робили поробки (звідти напевно і з’явилася пристрасть до оріґамі). Із всього цього залишилося програмування (від роботів), оріґамі та око, що сіпається на слово батьків “сцена”.

   На Generation+  я прийшов, щоб зрозуміти свій подальший шлях, бо йти по течії, з моєю та вдачею, ідея не дуже. Ну і якщо чесно ще і щоб відпочити від братів, за якими я кожен день слідкую.  Дуже вдячний за ярмарок професій, бо дізнався про деякі деталі, яки я повинен знати при розробці свого проекту. Я розробляю гру, і дякую Gen+, бо нарешті знайшов художника, контакт якого дала одногрупниця і розробка пішла швидше. Мені взагалі подобаються заняття та своя група. У нас доволі таки дружня (хоч і невелика) компанія. В нас звісно половина людей доволі такі тихо поводяться, але всеодно весело і кожне заняття діє не тільки багато користі, а ще гарні спогади. Мені дуже комфортно з вами, це мені найбільше подобається. Після деяких подій, в мене багато знайомих, але прям друзів всього 3. В житті я поважаю особисті кордони інших, і не роблю того, що нервує інших. Єдине іноді люблю лякати когось, ну не можу втриматися. А ну і слідую фразі “Не роби зла іншим, і сам його не отримаєш”. Я довіряю людям, з ними позитивний, але якщо мені, або моїм знайомим, роблять погано, то моє відношення змінюється (до поки людина не зрозуміє свої помилки і не зміниться). 

   В майбутньому я мрію просто жити спокійним життям та створювати ігри. Я ніколи не прямував на вершину, мені на середині шляху комфортно. Всі хочуть буди багатіями котрі можуть жити в золоті, але це не моє. Хоча, я дуже хочу, тою мій проект, над яким працюю, став популярним.

Мене звати Дарина, мені 16 років і я ВПО.

До проєкту Дженерейшн я відвідувала профорієнтаційні заняття лише два чи три рази, і вони були, мʼяко кажучи не дуже.  І моя невизначеність щодо професії, вступу, нмт та інших таких моментів дуже лякала і насторожувала мене, адже я гадки не мала чи той шлях про який я задумувалась справді мій і чи варто взагалі.
Але, на щастя, Дженерейшн вже допоміг мені з впевненістю і соціалізацією, навіть  і з професією. Я справді рада, що отримала таку можливість, бо дуже хотіла нарешті відчути цю визначеність і впевненість. На проєкті я отримала багато цікавих та корисних знайомств, також зі мною пішла і моя подруга, через що атмосфера на заняттях була для мене ще більше відкритою, дружньою і спокійною. Тобто я знаю, що мене ніхто не засудить, що я завжди можу звернутись по допомогу і мені не відмовлять, і що можу бути просто собою. Це справді дуже важливо, адже така атмосфера відповідає моїм цінностям. Також дуже круто, що в нас часто бувають і всякі різні активності і ігри, через, що ніколи не буває нудно, заодно вони і зачіпають кожного, наприклад я дуже люблю танцювати, що ми також робити на проєкті.

Я мрію скласти нмт на 200 і поступити на омріяну спеціальність і омріяний університет. Я дуже вдячна за все те, що робить проєкт для нас і ціную це.

Мене звати Софія. До Generation+ я жила в Херсонській області, у Великій Лепетисі.
Ходила в художню та музичну школи й завжди тягнулася до творчості. У мене багато захоплень, тому я досі не знаю, на кого хочу вступати, і саме через це вирішила податися на Generation+,  щоб краще зрозуміти себе.

У проєкті я знайшла друзів та людей, з якими реально комфортно. Атмосфера дуже приємна і  тепла, дружня й легка. Generation+ допомагає мені розібратися в собі та зрозуміти, що мені ближче.

Для мене важливі творчість, свобода, розвиток і щирість.

Я люблю співати, писати власні пісні й вірші, малювати, а ще мене цікавлять математика, фізика та різні науки.
Мрію стати відомою співачкою, але поки шукаю свій шлях і вже розумію куди мені рухатися.

Мене звуть Богдана, мені 14 років, навчаюсь у Сканді на Позняках.
Я з багатодітної сім”ї.
Питання щодо мого майбутнього щоденно турбувало мене – не давало спати,  концентруватись. Я боялась зробити не свій вибір, боялась працювати на ненависній мені роботі. І попри увесь страх, моєю мрією залишалось знайти себе, зробити крок вперед. А потім я дізналась про Generation+, що й стало моїм першим та найстрашнішим зворушенням.

На курсах я знайшла багацько нових знайомих. Не таких, як у школі, і дворі, а осіб що поділяють твої амбіції та бажання. Тих, хто також сумніваються, але прожовжують свій рух.

Протягом 4 місяців я відвідувала заняття, і результати вражаючі. Раз в тиждень, у атмосфері розуміння і чілу, я побачила себе, свої вміння і бажання. Кожна вправа, кожне заняття дарували мені цінний досвід. Я усвідомила що хочу допомагати іншим і створювати щось своє. Зрозуміла, де закінчується власні вподобання і починається думка суспільства.

Я мрію стати психологом та акторкою. Хочу допомагати людям, та відкривати нові особистості на сцені, говорити з сенсом та вміти підтримувати, довіряти процесу. Мій вибір був не легким, але щирим. Саме підтримка куратора й менторів допомогли мені не боятись шукати себе.

Generation – це про можливість почути себе, навіть якщо ти не вмів цього раніше.

Моє ім’я Матвій, мені 15 років.
Мій тато служить, і ми вимушено переїхали з Криму -Сімферополя.
Я вчуся в Скандинавському Ліцеї.

Лякало мене ну і досі лякає це те наскільки важке майбутнє з цими усіми потребами від інших.
Прийняти участь в проєкті я хотів щоб зрозуміти чого я хочу від себе та свого майбутнього.
В”суспільстві” в якому я знаходжусь я почуваю себе комфортно, хоча однодумців чи справжніх друзів я поки не знайшов, я зовсім не люблю говорити за такі теми. Здебільшого проєкт допомагає мені зрозуміти себе  більше.

Мені  подобається манга та аніме. На даний момент цей проект допомагає мені зрозуміти як це жити в майбутньому.

Для мене важлива цінність це повага. Найбільше мені подобається в проєкті те що там завжди є якісь цікаві частини заняття і там не буває скучно.

Я мрію про  спокійне життя в тихому домі де я можу просто жити в спокої.

Я Єгор, я радом з Харкова, я навчаюся онлайн у Харківському ліцеї №16.

До участі в проєкті «Дженерейшн+» я перебував у постійному пошуку себе. Мені було складно визначитися з майбутньою професією, я постійно вагався між різними варіантами й не до кінця розумів, що мені справді підходить. .
Прийти на проєкт було  страшно, мене хвилювали нові знайомства й спілкування з незнайомими людьми. Проте бажання розібратися в собі й своєму майбутньому виявилося сильнішим, і саме це стало головною причиною моєї участі в «Дженерейшн+».Під час занять я познайомився з новими людьми, з якими мені справді цікаво спілкуватися. Можна сказати, що я знайшов однодумців, а також кілька нових знайомих, з якими приємно підтримувати контакт. Атмосфера на проєкті дуже дружня, тепла, класна й по-справжньому вайбова, тут легко бути собою.Проєкт значно допоміг мені краще зрозуміти себе. Я почав чіткіше усвідомлювати свої інтереси, навички та цілі.

Мені близькі урбаністика, історія та малювання, і тепер я краще розумію, у якому напрямку можу розвиватися далі. Завдяки «Дженерейшн+» я маю можливість досліджувати університети та реалістичніше оцінювати, на яку професію в мене найбільше шансів вступити. У житті для мене важливі родина, друзі, щирість, чесність і справедливість.
Найбільше ж у цьому проєкті мені подобається команда — відкриті, підтримуючі люди, які завжди готові підказати й допомогти.

У майбутньому я прагну мати стабільний і гідний заробіток, займатися справою, яка приноситиме задоволення, та мати змогу втілювати власні ідеї.
Ще до початку проєкту моєю головною мрією було й залишається завершення війни та можливість повернутися додому, в рідний Харків

Мене звати Таїсія, мені 16 років, і я закінчую 11 клас.

 До проєкту «Дженерейшн+» я закінчила художню та музичну школи, відвідувала безліч гуртків та заходів. Мене захоплювало стільки різних цікавих напрямків, що обрати щось одне було для мене неможливо.

 Коли я вперше побачила афішу «Дженерейшн+», вона мене дуже привабила. Я одразу вирішила, що цей проєкт точно буде мені корисним.

 Завдяки проєкту я познайомилася з великою кількістю цікавих людей, знайшла друзів тих, з ким тепер спілкуюся на постійній основі та разом іду в майбутнє.   

 Наразі моєю мрією та ціллю є стати визнаним корекційним психологом/ювеліром. Я прагну бути людиною, яка з легкістю поєднуватиме всі свої хобі та захоплення як в особистому, так і в професійному житті, і яка зможе досягнути успіхів у будь-якому обраному напрямку.

 Мені дуже подобається атмосфера, а також коучі та куратори. Я надзвичайно вдячна цим людям за цінний досвід і нові знання, які я отримала під час проєкту.

 Якби я випадково не потрапила на цей проєкт, то, напевно, ніколи б і не дійшла до думки, що можна поєднувати свої хобі, інтереси та захоплення. 

 Наразі в мене вже є чітко сформований план завдяки цьому проєкту, а також цілі та мрії, до яких я впевненим кроком ітиму в майбутнє.

Привіт, мене звати Андрій.
Через війну ми з батьками змушені були переїхати.
Зараз я навчаюся я у польському ліцеї на гуманітарному напрямку.

Мрію про навчання в університеті та про повернення до Києва. 
Хвилювала мене невідомість власного майбутнього, бо я не розумів де навчатися та на кого.

Саме через це я вирішив взяти участь у Generation+, щоб дізнатися як знайти професію, яка мені підходить та подобається, дізнатися в якому університеті навчатися та як туди поступити.

На заняттях я потрапив у чудовий колектив, до є мої однодумці та класні куратори. Я також знайшов кількох нових друзів.Атмосфера на заняттях завжди дружня та тепла. Куратори завжди дружні та розуміючі. Вони дуже цікаво та з ентузіазмом все розповідають, що робить заняття дуже цікавими і задає чудову атмосферу.

 На заняттях немає нудних або нецікавих завдань. Ніхто нікого не змушує нічого робити, але у всіх завжди є бажання займатися дякуючи кураторам, енергійній атмосфері та цікавим завданням.

Я цікавлюся історією та сучасною політикою. Проєкт дуже допомагає зрозуміти себе, зрозуміти свої інтереси, захоплення та допомагає з визначенням майбутньої спеціальності. Куратори проєкту дають всю підтримку, яку я хотів би отримати.Мої цінності це стабільне оточення, фінансова незалежність та дружнє оточення.
Найбільше мені у проєкті, окрім користі яку він дає, подобається колектив, дружній, розуміючий та класний. Він робить заняття для мене особливими.

Мої цілі у особистому та професійному розвитку це побудова кар’єри, яка забезпечить мене та мою майбутню сім’ю.

Привіт, я Саша, мені 16. Я ВПО та зараз разом з батьками живу в Польщі.
Я навчаюся в ліцеї, зараз уже в другому класі. Я завжди мріяла брати участь в івентах, а в майбутньому – стати успішною бізнес-леді.

Мене хвилювало, що я можу не впоратися з навчанням у другому класі ліцею, адже багато хто говорив, що там значно складніше, ніж у першому. Крім того, на той момент у мене був власний проєкт, і я дуже переживала, що не зможу його реалізувати, оскільки команда не дуже хотіла працювати.

Я вирішила взяти участь у Generation+, тому що хотіла познайомитися з новими людьми, дізнатися, про що вони мріють, а також краще пізнати саму себе й цей світ.
Під час проєкту я знайшла людей, з якими дуже цікаво спілкуватися й вести дискусії, які поважають мою думку та особисті межі. Дуже приємно спілкуватися з підлітками, які мають подібні плани на життя.

На заняттях завжди приємно й весело, але коли потрібно –  ми вміємо зосереджуватися.

Generation+ допомагає мені краще зрозуміти себе: як я ухвалюю рішення, які в мене цінності та що для мене справді важливо. Зараз мені подобається відвідувати івенти, малювати й читати. Мені дуже подобається ходити на Generation+, адже кожної середи та неділі можна дізнаватися щось нове й цікаве.

Я мрію стати бізнес-леді великого бізнесу, бути успішною, заробляти достатньо грошей, щоб забезпечувати маму та свою майбутню сім’ю, і стати частиною вищого суспільства.

Привіт, я Оля. Я навчалася в українській школі та паралельно в польському ліцеї. Я мріяла вступити до університету й навчатися на спеціальності, яка буде мені справді до душі. Водночас мене дуже хвилювало, що я можу вступити до університету, який мені не сподобається, і не матиму змоги це змінити.

На цей проєкт мене запросила подружка. Мені одразу сподобалося, що тут порушують тему майбутньої професії, адже у 16 років дуже складно зрозуміти, ким ти хочеш бути і в якому напрямі рухатися далі. Під час проєкту я знайшла і однодумців, і друзів. Це дуже круто, зустріти людей зі схожим вайбом і спільним поглядом на світ. Така підтримка робить атмосферу менш напруженою, допомагає розслабитися і бути собою.

Атмосфера на заняттях дуже дружня – всі спілкуються між собою, підтримують одне одного, а наші куратори створюють простір, у якому завжди приємно перебувати. У вільний час я займаюся спортом, читаю книжки та обожнюю дивитися серіали. Завдяки проєкту я дізнаюся більше про професію, яку планую обрати, і поступово починаю краще розуміти, чого хочу від майбутнього.

 Зараз я відчуваю, що маю достатньо підтримки. У моєму житті важливі такі цінності, як автономність, можливість самостійно ухвалювати рішення щодо свого життя і не залежати від обставин, стабільність і фінансова впевненість, постійний розвиток і навчання чомусь новому щодня. Для мене також дуже важливо мати коло близьких людей, яким я довіряю і з якими можу говорити про все.

Я хочу жити усвідомлено, радіти кожному дню, своїй роботі, друзям і не відкладати життя «на потім». У майбутньому я хочу стати професіоналом у своїй галузі, отримувати радість від роботи й повертатися ввечері додому до своєї сім’ї або домашніх улюбленців. Хочу бути самодостатньою та щасливою.

У проєкті мені найбільше подобається колектив і дружня атмосфера. На кожному занятті я отримую нову й корисну інформацію, а ще тут завжди відбувається щось цікаве, ігри, активності, змагання. Це справді надихає й мотивує.

Я мрію добре вивчитися й працювати на роботі, яка приноситиме мені задоволення.

Привіт, я Теодор.

Я активно займаюся волонтерством, допомагаю в організації таборів для дітей.
До проєкту я просто навчався у школі й був невпевнений щодо свого майбутнього. Перед першими заняттями почувався дуже демотивованим і майже без амбіцій, особливо після складного, але водночас відповідального та продуктивного літа.

Попри все, я вирішив рухатися далі, і, чесно кажучи, це було одне з найкращих рішень, які я прийняв цього року.У Generation+ мені вдалося познайомитися з багатьма новими, цікавими людьми. Атмосфера на заняттях завжди приємна, але водночас робоча – саме така, яка мотивує розвиватися й бути відкритим.

Кожне заняття допомагає мені робити нові відкриття про самого себе. Я почав краще розуміти свої думки, відчуття та напрям, у якому хочу рухатися далі.Зараз я відчуваю, що маю достатньо підтримки. Серед моїх життєвих цінностей – оптимізм, уміння ставити реалістичні цілі та поступово йти до своєї мрії. Найбільше в проєкті Generation+ мені подобається свобода мислення – можливість думати широко, чесно і без страху помилитися.

Серед моїх інтересів особливе місце займають гори. Я мрію піднятися на висоту 8000 метрів і загалом займатися високогірним альпінізмом.

Мене звати Настя.

Мене щиро цікавить мода – зокрема створення одягу, а також бізнес. Я люблю спілкуватися з людьми й постійно працюю над розвитком своїх комунікативних навичок. Участь у проєкті допомагає мені краще зрозуміти себе, свої сильні сторони та те, в чому я хочу розвиватися далі.

Я долучилася до проєкту, щоб глибше познайомитися з професіями, які мене цікавлять, і впевнитися, куди саме я хочу вступати та який напрям обрати. Ще навчаючись у школі, я мріяла про власний бізнес, але водночас мене дуже хвилювало майбутнє: який університет обрати, чи буде правильним мій професійний вибір і чи справді ця справа буде мені близькою.

Під час проєкту мені вдалося знайти друзів, і це стало для мене приємною несподіванкою. У перший день занять я подумала, що всі учасники молодші за мене і мені може бути не надто цікаво. Проте з часом я зрозуміла, що це зовсім не так, і дуже рада, що помилилася.

Атмосфера на заняттях надзвичайно комфортна. Для мене це дуже важливо, адже саме така атмосфера сприяє відкритому спілкуванню, роботі в командах і справжньому обміну думками. Особливо корисним для мене був перший блок проєкту, присвячений пізнанню себе – він допоміг краще зрозуміти власні потреби, цінності та напрямок руху.

Водночас відчуваю, що маю достатньо підтримки під час проєкту – як від тренерів, так і від учасників групи. 
Мені дуже цінно, що в проєкті я можу вільно ділитися тим, що мене хвилює, без страху осуду. Я постійно відчуваю підтримку, а також загальну атмосферу свободи, довіри й комфорту під час занять.

Зараз я мрію про власний масштабний бізнес.Для мене важливі міцне здоров’я, родина, друзі, успіх і фінансова незалежність. Моя найближча ціль – вступити до університету та спробувати відкрити власний невеликий ресторан.

Мене звати Анастасія, я з Бахмута.
Зараз я вчусь у школі номер 137 в 11 класі. Раніше займалась театральним мистецтвом, гімнастикою (цирковим мистецтвом), хіп-хоп танцями. 

На теперішній час займаюсь бойовим мистецтвом карате та музикою (граю на фортепіано 8 років). Ще у 9 класі я не могла визначитися з професією, яка мені подобається. Але коли перейшла у 11 клас, то дізналась про проєкт Дженерейшн+ і в мене з’явилась надія, що нарешті зможу знайти свій шлях у житті.

Кожне заняття надихало йти вперед та дізнаватись щось нове для себе. Кожну неділю чекала з захопленням бо це було не так як у школі, а набагато цікавіше. Є варіанти, але поки остаточно не вирішила з цим. Моя мрія знайти професію, яка не тільки буде приносити дохід, але і радість та задоволення, бо життя повинно бути насиченим та різноманітним.
Я мрію про, те що у майбутньому стану людиною, яка принеси зміни у наше суспільство, мрію що зможу зробити наш світ кращим, а людей добрішими.

Мене звати Вероніка, я з Донецької області. І за свої 16 років я ще ніколи не була такою впевненою у своєму майбутньому, як зараз.

До проєкту Generation+ я вважала, що оберу професію перекладача, бо таку думку мені нав’язало моє оточення. До того ж я постійно міркувала про своє майбутнє і ніколи не бачила його чітким. У мене не було мети, певної цілі – я могла б обрати будь-яку професію, бо це те, що зазвичай роблять після школи. Але участь у цій програмі допомогла мені зрозуміти, що я особистість зі своїми цінностями та інтересами, що мої бажання важливі, що я маю вибір і можу отримати підтримку. Озираючись назад, рішення взяти участь у проєкті було спонтанним, але завдяки Generation+ я зрозуміла, що використала імпульсивний підхід до прийняття рішення 😁

До цього проєкту я була ніби відвідувачкою кав’ярні, яка не знає, яку каву обрати. Вона просто не знає, який зробити вибір або як його зробити. Можливо, вона навіть не знає видів кави, окрім лате, але саме бариста допомагає визначитися із замовленням і підтримує у виборі чогось нового. Ось цей бариста, це проєкт Generation+, його організатори, вся команда, тренери й усі, хто дотичний до створення цього проєкту. І я дуже тішуся та радію, що є учасницею Generation+.

Окрім навчання, ми спілкуємося, жартуємо та дізнаємося багато нового. Для мене, як для людини, яка навчається онлайн, було дуже важливо потрапити в таке ком’юніті, у якому я також знайшла учасників із моєї рідної області. Щотижня я з нетерпінням чекаю на нашу зустріч, адже саме це допомагає мені впевнено крокувати до мети. Наші зустрічі неймовірні, продуктивні та наповнені щирістю й позитивом.

Зараз я маю активну життєву позицію: пишу наукову роботу, вивчаю англійську, долучаюся до різних ініціатив, і саме участь у цьому проєкті мотивує мене рухатися до більшого та постійно розвиватися. Цей проєкт змінив моє ставлення до майбутнього та вибору кар’єри. Я завжди мріяла залишити після себе відбиток у світі, втілити певні зміни в нашому суспільстві та зробити цей світ кращим — і Generation+ робить мене ще більш впевненою у своїх бажаннях.

Кожне заняття це крок до прийняття важливого рішення у моєму житті. Я щиро дякую Generation+, а особливо своїй тренерці, за наставництво та підтримку на кожному занятті. Generation+  це про впевненість, про дії, про рішення та про єдність ❤️‍🔥

Мене звати Таня, мені 17 років.
Я з міста Сєвєродонецьк, Луганської області. 
Після 9-го класу я не бачила сенсу продовжувати навчання у школі, тому передімною постало питання, у який колледж і на яку спеціальність вступати. Я хотіла йти у педагогіку, бо бачила там своє покликання, але моя мама навела достатньо аргументів, аби я обрала іншу спеціальність для себе. Тому тепер я навчаюсь у коледжі на спеціальності “Фінанси та банківська справа”.
На першому курсі професійних предметів було небагато, тож я сумнівалася, чи дійсно я обрала правильний напрямок. Влітку, перед початком другого курсу, я побачила оголошення про набір на курси з профорієнтації Generation+ і вирішила, що мені це треба і точно допоможе визначитися. Цей проект був деякою несподіванкою – у школі та коледжі більшість людей навіть не замислюються про свої майбутні плани, майже не ставлять цілей на життя, а тут – люди, яким не всеодно на своє майбутнє.

Всі такі не звичайні та цікаві, кожен з своїми особливостями, і, не зважаючи на це, ми ніколи не конфліктували один з одним. Куратор, координатор і особливо тренер були такими чуйними і розуміючими, вони завжди слухали різні сторони наших думок з приводу різноманітних питань і підтримували нас на кожному кроці, допомагали та радили. Наразі я більш чітко бачу свою успішну кар’єру та шляхи її досягання і все завдяки Generation+. З цим проектом я стала амбітнішою, а також знайшла людей, які розділяють мої захоплення та інтереси.

Я мрію зробити власний вибір, щоб мати можливість реалізувати себе та бути фінансово незалежною.

Мене звати Ліза, мені 15 років. я живу в місті Бровари та навчаюся у броварському ліцеї №2.
На проект Дженерейшн+ я йшла для того, аби визначитися з майбутньою професією та зрозуміти що я взагалі за людина, що мене цікавить і чим я хочу займатися по життю. До проекту я навіть не могла уявити відповідь на будь яке з цих питань і мене це неймовірно лякало. те, що я не знала чого взагалі я хочу в майбутньому.

Після того, як я пішла на проект, я дізналася відповідь на багато запитань. ми багато працювали і говорили і я вже більше знаю, що мене цікавить, які в мене є навички та життєві цінності. Виявляється , в мене є досить багато соціальних навичок, хоча раніше я думала що я взагалі не соціальна людина. на проекті я познайомилася з багатьма класними людьми і я дуже рада цьому. Ще мені дуже подобається взаєморозуміння між викладачами та учнями, те, що в проекті зуміли поєднати реально цікаве проведення часу і при цьому навчання.

Я мрію, щоб завершилася війна і мій брат і тато повернулися живими і здоровими додому.

Мене звуть Амір, мені 14 років.
До війни я жив у Харкові.
Зараз одним із головних викликів для мене є пошук свого шляху в житті та визначення майбутніх цілей. Я завжди прагнув займатися чимось цікавим, але зазвичай я сумнівався, чи зможу реалізувати свої мрії через страх перед невдачами. Проте з часом я зрозумів, що потрібно ризикувати, пробувати нове та відкривати себе.

Останнім часом я дізнався більше про свої захоплення, зокрема це хобі і інтереси, і мені все більше подобається ставати частиною творчих ініціатив, брати участь у різних проєктах. Цей досвід дозволив мені здолати деякі бар’єри та почати вірити в себе. Навчання та комунікація з новими людьми допомогли мені не тількипокращити свої навички, а й знайти новіможливості для розвитку.

Моя мрія – допомагати людям, працювати в команді та реалізовувати проекти, які змінюють життя. Це може бути складно, але я впевнений, що з правильним підходом, підтримкою і бажанням вдосконалюватися, я її здійсню.

Мене звати Ярослав, і це моя історія.

До проєкту Generation+ я майже не уявляв, куди мені рухатись у житті. Здавалося, що вибір дуже обмежений: або йти в міліцію, або все життя працювати клерком без особливих перспектив. Я багато думав, але здебільшого  нераціонально. Часто накручував себе, переживав, боявся зробити неправильний вибір і через це стояв на місці.

Я шукав щось, що допоможе мені визначитись. Спочатку очікував, що на проєкті мені просто скажуть, ким бути й куди йти далі  і цього б мені тоді вистачило. Але виявилось, що я отримав набагато більше.

Коли я прийшов на Generation+, був досить скутий, тривожний і невпевнений у собі. Проте дуже швидко познайомився з новими людьми, знайшов однодумців і друзів. Атмосфера на заняттях виявилась дуже теплою й комфортною, тут справді піклуються про учасників, підтримують, мотивують і навіть тішать приємними дрібницями, якот смачна їжа. Це створює відчуття безпеки та спільності.

Проєкт допоміг мені краще пізнати себе, зрозуміти свої сильні та слабкі сторони, побачити нові напрямки розвитку. Я дізнався багато корисних речей і отримав навички, про які раніше навіть не замислювався. Найголовніше, я почав усвідомлювати, чого хочу сам, а не що від мене очікують інші.

Зараз я ставлю перед собою великі цілі, попри складний час, у якому ми живемо. Я обрав шлях розвитку, який мене не виснажує, а навпаки — надихає. Я програмую, бо хочу стати програмістом. Я навчаюся, борюся з прокрастинацією, намагаюся поєднати зовнішню та внутрішню мотивацію зі своїм «я». Я зрозумів, що найсильніші перешкоди в моєму житті, це ті, які я створюю собі сам.

Проєкт Generation+ допомагає мені не здаватися, підтримує мій розвиток, формує впевненість і дає відчуття, що я не один на цьому шляху. Тут я відчуваю підтримку, розуміння та віру в мій потенціал.

Я мрію реалізувати себе в IT-сфері, стати хорошим спеціалістом, жити усвідомлено та приносити користь людям. Для мене важливі такі цінності, як чесність, розвиток, достаток, підтримка й людяність.

Найбільше в проєкті мені подобається атмосфера, люди, щирість спілкування та можливість бути собою. Саме тут я відчув, що можу рости, помилятись, пробувати й не боятися бути недосконалим.

Це не просто проєкт – це точка опори, яка допомогла мені знайти напрямок і повірити в себе.

Мене звати Назар. Мені 15 років.
Я вчуся в 9 класі математичному ліцеї, вчуся добре, беру активну участь в шкільному житті.
Мій тато діючий військовослужбовець.

Пів року назад я прийняв рішення спробувати взяти участь у проєкті Дженерейшн+,бо дуже давно шукав схожий проект, хотілося дізнатися про різні професії, та обрати для себе саме ту, я хочу розвиватися та відкривати для себе нові можливості.

На початку, мені було трохи страшно, але я переборов себе і за час участі я вже помітив великі зміни у собі, я став більш впевненим, організованим і почав цікавитись сферою інвестицій. Мені подобається наша атмосфера на заняття, тут легко працювати і спілкуватись. Я зрозумів, що помилятися не страшно, аде помилки це мій досвід, і це стало для мене великим відкриттям. Мені було дуже цінно, коли до нас приходили представники різних професій, особливо, коли приходили підприємці, вони багато цікавого розповідали про свій шлях, і зазвичай він був дуже не простий.

Тому я  вже вирішив що хочу бути підприємцем.
Коли мій тато повернеться ми разом займатимемося реалізацією мого бізнес – плану,  а саме будівництво гірських, відпочинкових будиночків.
Моя головна мрія, щоб повернувся тато, та спільно реалізувати свій бізнес план, стати успішним, щасливим, і багато подорожувати)

Привіт, мене  звати Катя)
Я дуже люблю співати, ходжу на вокал, і паралельно зі школою, я вже працюю офіціанткою, щоб мати можливість для себе бути трошки незалежною.

Я на етапі життя, коли багато думаю, шукаю відповіді й намагаюся чесно зрозуміти себе. Цей проєкт став для мене не просто участю в активностях, а простором, де можна бути справжньою без масок і страху, що тебе не зрозуміють.

За цей час я дуже змінилася. Я почала більше слухати себе, свої відчуття й бажання, перестала порівнювати себе з іншими та сумніватися в кожному своєму кроці. Я зрозуміла, що не потрібно мати всі відповіді одразу іноді достатньо просто рухатися вперед і пробувати.

Мені неймовірно близька атмосфера цього проєкту, ми відчуваємо повагу та любов до кожного з нас, тут можна помилятися, вчитися й рости без тиску. Саме в такому середовищі я відчуваю мотивацію змінюватися й ставати кращою версією себе.Особливо важкими для мене була можливість спілкуватися з представниками різних професій, їхній досвід, щирість та такі важливі поради.

Я ще в процесі вибору професії, але вже знаю точно: я хочу займатися тим, що має сенс для мене й приносить користь іншим. Мені важливо відчувати, що моя справа не «просто робота», а щось, що надихає і дає відчуття наповненості.

Мої мрії прості, але  водночас важливі реалізувати свій потенціал, жити у злагоді з собою, не боятися змін і продовжувати вірити в те, що я можу більше, ніж здається.

Всім привіт! Мене звати Настя, мені 16,  я 11 власниця і учасниця чудового проекту Generation+. І сьогодні я хочу поділитися з вами своєю невеличкою історією)

Якщо бути відвертою, до проекту моє життя було одноманітне та не дуже хороше. Я багато працювала на роботі, тим самим забувши про свої хобі, мало відпочивала, оточувала себе токсичним спілкуванням,і ще багато поганого…

Мене турбувало моє майбутнє, але я взагалі не розуміла ким я хочу стати, в який університет вступати.І в один з звичайних днів, я дізналась про Дженерейшин, довго думала чи варто заповнювати анкету, чи справді цей проект дасть якусь користь, але  я спробувала і  тепер з впевненістю можу сказати, що це було найкраще рішення за останній рік🤞

Насправді цей проект не тільки про майбутнє та про вибір професії, як більшість може подумати, для мене він в першу чергу про теперішнє, та про те, ким ти є на даний момент. Перша зустріч пройшла доволі хвилююче, зовсім нове оточення, невелике переживання, але вже на 2 занятті, все було по іншому, головне не соромтесь розповідати про себе і не забувайте слухати інших)і я дуже полюбила наш проект і групу, і ще, нам на обід завжди дають щось смачненьке😋

На проекті я  отримала нових друзів, отримала хороші зв’язки для майбутнього, пізнала себе і зрозуміла до якої професії все ж таки лежить моя душа.

Поділюсь своїми успіхами завдяки ньому, я звільнилась з роботи, зрозуміла, що це хороший досвід, але не варто себе цим поки навантажувати зараз, повернулась до хобі, дуже люблю читати та в’язати, я повністю змінила своє оточення, і, до речі, саме на проекті я познайомилась з теперішньою найкращою подругою. І одне з найголовніших, обрала свою професію це кібербезпека. Про існування цієї спеціальності я дізналась тут, та зрозуміла, що мене це дуже цікавить! Тепер однією з моїх мрій це реалізуватись в цій професії та бути хорошим спеціалістом.