Максим, 17 років

Максим, 17 років

Вихованець дитячого будинку сімейного типу

“У вересні виповнилось два роки, як я у цій сім’ї. Нас усього 8 дітей, нудно не буває.
Рідна мама померла, батька посадили. Декілька років мене виховувала бабуся.

До того, як я потрапив у цю родину, я не вірив у Бога. А тут мені запропонували сходити у церкву, я пішов і мені сподобалось. Бог — то моя совість. Коли віриш у Бога, складно залишатись песимістом. Мені дуже подобаються біблійні притчі, у них багато глибокого сенсу. Моя улюблена — про Давида та Голіафа. Розум — то тонка матерія, але набагато сильніша, ніж м’язи.

У дитинстві я мріяв бути інженером-будівельником. Я не дуже розумів, що це значить, але звучить круто. Зараз я сумніваюсь стосовно професії. У мене добре з математикою, тож, мабуть, це буде щось пов’язане з економікою.

Мені дуже сподобалось заняття у Generation, коли ми досліджували свій тип особистості. Я подивився на результати і одразу зрозумів — це про мене. У нас класна група тут, зараз ми розроблюємо власний проєкт, що вирішить соціальну проблему. Найбільше турбує проблема довкілля.

Я мрію про подорожі. Для мене дуже цікаві інші країни та культури. Щойно буде можливість, я би першим ділом поїхав у Китай. Там, мені здається, особливо цікаво. А ще я мрію пригнути з парашютом. Я боюсь висоти, але нещодавно навчився, що страхи треба долати, інакше вони здолають тебе.”