Scroll to top
© 2021 GENERATION

Світлана, 15 років

Святий Миколай+

Світлана, 15 років

Дитина з внутрішньо переміщеної родини

“З татом ми дуже мало бачимося. Він їде на два тижні, іноді на місяць, і потім лише на тиждень повертається. У нас було таке, що тато ніколи Нового року з нами не проводив. Не був із нами на його День народження жодного разу. Дуже часто на мій навіть не потрапляв. І я іноді навіть так поводжуся, бо, напевно, брак уваги.

Я взагалі з Донецька. То був другий клас. І це був саме той момент, коли я зрозуміла, що люблю вчитися. Коли нам сказали, що ми не йдемо до школи, бо все було оточене гумою, її почали палити. Мама дуже тоді злякалася, бо нашу сусідню школу підпалили. Був такий момент, а в мене все одно було відчуття, що ні, я хочу до школи. А ще був такий випадок, ми з татом йшли з магазину, і я бачила, як із фургона дістають зброю. І дуже було страшно, коли люди підійшли до нас, і татові кажуть: “Бери зброю”. Я дуже тоді злякалася, хоч і все обійшлося, це було дуже страшно. Мені дуже пощастило, що мене можна було кудись відправити. До Києва, бо в мене тут хрещена мама, і мене найпершу супроводжували до неї.

Той момент, коли починали стріляти, це було страшно. Я досі дуже лякаюсь різких звуків. Щось десь грюкне, всі дивуються, що я така зашугана, а в мене є страх гучних звуків. В мене паніка починається, коли я чую гучний звук, але не бачу, звідки він іде. Ми колись їхали, не думали, що все настільки затягнеться. Думали, туди-сюди і повернемося. Я тут уже змінила п’ять шкіл, бо нам довелося кілька разів переїжджати. Раніше я дуже сумувала за Донецьком. У мене була улюблена пісня «Городок». І коли батьки приїхали, ми були в машині, я почула і дуже зворушилася. Але я взагалі сентиментальна людина. Часто плачу. На заняттях теж плачу, бо розбираємо серйозні теми.”

Post a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *