Віка, 15 років

Віка, 15 років

Вихованка дитячого будинку сімейного типу

Для мене цей проект розпочався із самостійності. Цю програму мені порадила мама та залишила рішення про подальшу участь за мною. Коли мене взяли в програму, я і мама дуже зраділи. Для мене це можливість знайти себе і зрозуміти, ким я далі працюватиму. За весь час я дуже запам’ятала день Хелловін. Ми працювали над тим, щоб бути командою, одним цілим. Круто було, коли ми будували вежу. Моя команда перемогла! Ми всі пропонували ідеї, і це було цікаво. Я дуже запам’ятала ці емоції.

Мої дуже яскраві емоції – це коли ми сім’єю поїхали до зоопарку. Це вже було з моєю новою сім’єю. Я до 6 років жила у бабусі і пам’ятаю момент, коли наша нова мама прийшла нас забрати. У день, коли нас прийшли забирати з лікарні, я точно пам’ятаю. До нас прийшли наші мама та тато, я тоді ще не знала, що вони прийшли до нас. Ми пішли погуляти у парк та отримали подарунки. А потім ми дізналися, що за кілька днів нас заберуть. Я пам’ятаю, як ми зайшли до нового будинку.

Дуже улюблений момент – це, як ми приймали душ, як мені зробили зачіску. А брата мили і робили зачіску наші нові брати. Це було весело та смішно. До речі, пам’ятаю, як я брата в 3 роки підстригла, ух і весела у нього була зачіска! Тоді в школі всі дізналися, що я дизайнер зачісок:) Зараз, коли у мене радість, я біжу до сім’ї це все розповідати і всі раді мені.

Зараз я пишаюся своїм братом. Ми коли прийшли в сім’ю, він нічого не вмів, не тримав ложку, не міг рахувати, писати, він сам захотів і всьому навчився. Я пишаюся ним і навчаюсь у нього, як не лінуватися. Також брат виграв конкурс, де потрібно було зробити проект «Що можна зробити для країни». У майбутньому я дуже хочу, щоб мої діти теж дружили, як зараз у мене в сім’ї, щоб вони допомагали одне одному.”