Scroll to top
© 2021 GENERATION

Вова, 14 років

Святий Миколай+

Вова, 14 років

Дитина з вимушено переміщеної родини

“Нас у сім’ї двоє. Сестра молодша, їй 10 років, вона б’є мене іноді. Напевно, від великого кохання. Ми з Луганська. Я пам’ятаю, як усе починалося. Дякувати Богу, все обійшлося. Тато відчував, що почнеться щось погане. Він нам нічого не сказав, і ми поїхали ніби просто відпочивати на море. Ми з сестрою та бабусею. І потім уже додому не повернулися, а приїхали до Києва одразу. А ми все питали із сестрою, коли додому поїдемо. А мама з татом потім навіть речі не збирали. Взяли буквально по валізі кожному, а решту залишили.

Перший клас я ще закінчував у Луганську. Якось влилися в життя, батьки зробили все, щоб усе вийшло. У нас залишився у Луганську будинок. Прабабуся, яка не може приїхати. Друзів там багато залишилося. Навіть коли військові дії припиняться, я хотів би залишитися в Києві.

Моя найближча людина зараз – бабуся. Вона завжди допомагає, завжди на зв’язку. У важкі хвилини їй дзвоню. Ще в мене було дуже гарне порозуміння і взаємопідтримка з дідусем, у мене дуже гарний дідусь був. Завжди допомагав. Він дуже добре знав точні науки. І готувати вмів. Я мав до нього дуже теплі почуття. І все було дуже добре. Але, на жаль, його вже немає в живих. Хвороба його підкосила. І так ось втрачаєш улюблених людей. Я взагалі не в захваті від тієї ціни, що нам доведеться заплатити. Це слова з пісні. І прямо реально дуже важко стає на душі. І особливо перший рік після втрати, ти постійно думаєш про людину. А потім начебто відпускає. Але тільки заходить мова про нього, одразу знову все повертається.

У проєкті мені подобається, нам і весело, і корисно. Сподіваюсь, що завдяки Generation зможу краще себе пізнати та підготуватись до дорослого життя.”

Post a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *